Зустріч з випускниками – це, мабуть, одна з найкращих традицій Лопушненської школи. Знову й знову ці колишні розумники та бешкетники вже дорослими, самостійними людьми вертаються до рідної школи. От і саме сьогодні, 21 квітня, поріг вічного «храму науки», окрилені приємними спогадами, переступили випускники 1977 року.
До святкового залу колишні випускники зайшли під звуки «Шкільного вальсу». Учні 11 класу та педагогічний колектив школи радо оплесками зустрічали своїх вихованців, коли всі розсілися по своїх місцях, розпочалися урочистості. Після привітальних слів одинадцятикласників, педагог-організатор Іськов Неля Іванівна представляла кожного учня, а вони, у свою чергу, розповідали про те що досягли у житті, дякували за мудрі поради, підтримку і розуміння. Не зважаючи на роки, щоденні турботи, обличчя випускників випромінювали хвилюючу радість, молодечий запал, а на очах іскрилися сльози щастя, адже, багато із них не бачилися протягом 35 років.
А зі сцени лунали теплі та щирі слова, які переносили колишніх учнів у дитинство, звучали прекрасні пісні. Окрасою вечора став танцювальний колектив «Весняна посмішка». Під керівництвом Мулик Валентини Микитівни учасники виконали два танці «Дівоча полька» та «Моя Україно» . І не дивно, що у приміщенні дзвенів радісний сміх, стояв гамір. Гарний настрій не залишав присутніх весь вечір, їх серця були вщерть переповнені щастям зустрічі. І, мабуть, кожен із випускників захотів хоча б ще на мить побути учнем, посидіти за партою, написати щось на дошці, розгорнути підручник і просто пройтися світлими коридорами своєї школи. А на кінець урочистої частини дівчатка 11 класу виконали пісню «Побажання».Із краплинами смутку в очах випускники залишили стіни рідного навчального закладу, вони поверталися до своїх буденних справ. І знову з хвилюванням, як і колись, відпускали їх наставники. Свято скінчилося, але двері школи завжди відкриті для учнів.